Общество и культура
Шпунтя


Львівські батяри

Шпунтя

Шпунтя

 

Термін «батяр», скоріш за все, походить від угорського слова «betyar» - «волоцюга», «розбишака», «пияк»,« авантюрист » і т. д. Коли саме і як ця назва з’явилась у Львові - невідомо. Одні стверджують, що вона згадувалась ще за часів Середньовіччя. Інші відносять походження слова «батяр» до пізніших австрійських часів. Існує твердження що у Львові з’явилась неформальна міська культура –і це логічно, адже таке явище притаманне містам, де пересікаються культури, мови і звичаї багатьох народів. Батяри - то зухвалі міські хлопці, які нешанобливо ставились до норм пристойності, моралі та закону.

Львівський батяр

Львівський батяр - відчайдух, чия енергія і сила під'юджували його на численні жарти, авантюри і бійки та любовні романи. Батяри не знали ні в чому міри, саме тому вони були постійними клієнтами поліцейської дільниці, або й в'язниці, яку називали «фудрігарнею». Як правило, батяри потрапляли в фудрігарню за бійки з кримінальними злочинцями, яких батяри не любили, і називали «Кіндери» (з німецької - діти) і постійно з ними билися. Траплялися і досить кумедні випадки. Батяр говорив присутнім, що «має в дупі найяснішого цісаря Франца Йосифа». Його, звісно ж, заарештували, та суд не наважився занести такий склад злочину до протоколу. Отже батяра саджали до в’язниці за розголошення «неправдивих відомостей про місцезнаходження Його Цісарсько-Королівської Величності».

Більша частина львівських батяр були жителями передмість, синами ремісників, м'ясників і т. д. ... Вони зустрічалися по шинках та біля закладів для народних забав, які відкривали власники місцевих броварень. Батярські розваги були невибагливими: танці і багато пива та горілки. Найбільше таких закладів було біля Високого Замку: район Підзамче та Верхній Личаків - традиційні райони львівського самогоноваріння. Випивали батяри багато, хоча рідко були п'яницями. Горілку батяри називали «калюжа», «загар», «Бачевський». Пити на батярській гварі - «цьмакати», звідси й термін «п'яний» - «зацьмаканий». Закушували батяри сальцесоном, кишкою (кров'янкою), ковбасками, курили переважно «розтоптані» цигарки подібні до сучасної «Ватри».

Батярський говір

Батярська говірка, що з’явилася з перекручування мов багатонаціонального Львова, була настільки цікавою, що її застосовували не тільки батяри, але й більшість мешканців Львова.

  • Будинок на батярській говірці називався «хавіра»
  • кицька - «кацараба»
  • трамвай - «Бальоні», «стругайло»
  • адвокат - «гаукаж»
  • різник - «різуля»
  • швець - «швіргуля»
  • малий хлопець - «гіот»
  • двірник - «Шимон»
  • дурна і криклива жінка - «рімунда», «Кандиба», «Мітко»
  • ніж - «цізорік»
  • палиця - «параграф»
  • годинник - «Сікора»
  • стоячий комірець - «паркан»
  • патли - «Пелех»
  • зуби - «клаваки»
  • голова - «макітра»
  • обличчя - «циферблат»
  • капелюх - «крис»
  • насміхатися - «дерти Лаха», «крутити Корбу»
  • ..читати більше про Батярську говірку

... Більшість цих слів зникли сьогодні з мови львів'ян, але деякі, наприклад, «туфлі», «мешти» - взуття, залишились, напевно, вже назавжди.

Батярські розваги

П’яних батярів, як правило, тягнуло на подвиги: іноді - жарти, іноді - бійки. Ідеєю батярської розваги не був заздалегідь задуманий злочин, а лише бажання похизуватися якщо не розумом, то, принаймні, кмітливістю та силою. Безневинною забавою було розігрування власників крамниць: батяри кілька днів поспіль влаштовували штовханину в крамниці торговця, вимагаючи якогось рідкісного товару, якого тут не було. А як власник крамниці, вражений масовим попитом, закуповував велику партію рідкісного товару, то потенційних покупців «як корова язиком злизала», і господар потерпав великих збитків.

Батярівки

У деяких батярських закладах були «естради», де відомі гумористи розважали публіку гумористичними куплетами на тему політичних і міських новин, що називалися «вранці в газеті, а ввечері в куплеті», і дуже популярними львівськими пісеньками - міськими романсами або заримованими жартівлими історіями про витівки батяр - «батярівками». У цих пісеньках батяр набував романтичного ореолу. Батяр - це «львівський лев»: який не боїться ані влади, ані дідька, «перед яким тремтить пекло». Усе, що роблять батяри, вони роблять «сердечно». Вони - шляхетні герої, котрі протиставляються офіційному міщанському світові і це зрівняння, звичайно ж, завжди на користь батяр. Гроші не гарантують щастя, волі та кохання, тому істинними цінностями для батяра є його воля, чоловіча дружба та кохана жінка. Дещо зухвалий у побуті, батяр, завжди готовий прийти на поміч слабшому, а за рідне місто Львів віддати своє життя. Любов до Львова батяри оспівують в цих піснях дуже поетично. Батярівки містять велику кількість історичних і повсякденних подробиць з життя міста Львова, розповіді про львівські розваги, назви кнайп та імена реальних батяр.

P.S.

Батярський балак (львівська гвара) поступово зникав з вулиць Львова разом з їх своєрідними мешканцями. Радянська влада намагалася прирівняти культуру багатонаціонального міста під стандарти морального кодексу «будівника комунізму». Але гумор завжди сильніший за нав’язану владу. Згодом з'явиться термін: «старий батяра» - людина старшого віку, яка зберегла не тільки гарні манери і шляхетне ставлення до жінок, але й почуття гумору.

Музичні традиції «батярського Львова» вийшли з підпілля лише в 1980-90-х роках. На сьогоднішній день батярські пісні - один з невід’ємних елементів культури Львова.

Вироби з дерева на замовлення



Автор email
Текст